Чи будуть платити податки онлайн-казино і чи врятує законопроєкт ігроманів від залежності
Азартні ігри в Україні – на шляху до легалізації. Сьогодні, 16 січня, Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор".
Нагадаємо, місяць тому, 19 грудня, законопроєкт не набрав потрібної кількості голосів. Тоді за нього проголосували лише 213 депутатів, і документ був відправлений на доопрацювання. За доопрацьований законопроєкт проголосували вже 260 народних депутатів. Хоча в порівнянні з первинним варіантом текст змінився не набагато.
Про основні положення цього законопроєкту сайт "Сьогодні" вже розповідав. У порівнянні з початковою редакцією ми виявили, по суті, тільки дві важливі зміни.
Насамперед, тепер визначено, що до азартних ігор не повинні допускати гравців молодше 21 року. У першому варіанті дозволялося грати з 18 років. Також молодим людям до 21 року заборонено виступати як фотомоделям у рекламі, пов'язаній з азартними іграми. Ну, і найдивніша, на наш погляд, заборона стосується реклами азартних ігор "під час проведення театрально-концертних, спортивних та інших заходів для осіб віком до 21 року". Коли заборона стосувалася "осіб у віці до 18 років", було зрозуміло, що йдеться про дитячі заходи. Але як "відокремити" концерти для людей молодше і старше 21 року? Тому, можливо, було б логічніше заборонити рекламу азартних ігор на всіх заходах зазначених категорій. Ну, хіба що за винятком заходів суто для пенсіонерів.
Ще одна зміна стосується місць розміщення букмекерських пунктів. У доопрацьованому тексті вилучено дозвіл розташовувати букмекерські пункти не тільки в готелях, а й у нежитлових приміщеннях, фактично в будь-яких торговельно-розважальних центрах, великих магазинах і офісних будівлях, який викликав таке обурення у багатьох. Тепер територією спеціальної гральні зони для розміщення букмекерських пунктів залишилися винятково готелі категорії від 3 зірок і вище.
Цікаво, що і в доопрацьованому вигляді законопроєкт далеко не повністю влаштовує учасників ринку та інших експертів, які так чи інакше стикаються з азартними іграми.
"Законопроєкт, прийнятий 16 січня, практично не відрізняється від того, який Рада не підтримала 19 грудня. Текст на 99,9% ідентичний. Єдині зміни – це те, що підвищили вік гравців, що, безумовно, є позитивним моментом, і змінили вимоги до розміщення букмекерських пунктів. Щодо тексту законопроєкту – в ньому, на наш погляд, є як плюси, так і мінуси. Ми позитивно оцінюємо сам факт, що є політична воля і є єдність у керівній партії з приводу того, що гральний бізнес потрібно легалізувати. Але для того, щоб законопроєкт став життєздатним, Раді належить дуже серйозно попрацювати в найближчі два тижні, які передбачені для внесення поправок. Тому що, на нашу думку, якщо законопроєкт буде прийнятий у нинішньому вигляді, то ймовірність детінізації ринку і надходження іноземних інвестицій буде досить невисокою", – говорить Ірина Сергієнко, президент Української асоціації ігрової індустрії (УАІІ) .
Найближчим часом експерти УАІІ мають намір підготувати свої пропозиції до другого читання і подати їх до профільного парламентського комітету.
"Ми вважаємо, що однозначно законопроєкт вимагає змін у плані цифр, тому що ті цифри, які закладені, нереалістичні. Я маю на увазі, зокрема, вартість ліцензій. Є потреба доопрацювати законопроєкт щодо єдиної державної системи онлайн-моніторингу і щодо соціально відповідальної гри. Деякі речі просто не передбачені, і їх треба врахувати", – пояснює Ірина Сергієнко.
Є претензії до законопроєкту і в медиків. Скажімо, проголошена мета легалізації і обмеження азартних ігор – зниження гостроти проблеми ігроманії (лудоманії) в Україні. Хоча статистику залежних від гри в нас не ведуть, багато експертів кажуть, що на сьогодні це одна з найболючіших і найпоширеніших соціальних проблем.
Психотерапевт Ігор Грінчак вважає, що такий закон після набуття чинності не зможе стримати поширення лудоманії в Україні.
"Звичайно, ні! Законопроєкт пропонує дозволити азартні ігри не тільки в 5-зіркових готелях, а й у 4- та 3-зіркових. А це вже хостели. Там ніякого фейсконтролю не може бути! До речі, щодо фейсконтролю – до мене приходять хлопці, і в них досить респектабельний вигляд. Ігромани – це не якісь бомжі, це звичайні молоді люди, цілком адекватні, часто з вищою освітою. Багато хто працює в хороших компаніях", – говорить він.
Зазначимо, що, судячи з тексту законопроєкту, фейсконтроль, або верифікація гравця, має полягати тільки в перевірці його віку.
Тим часом Ігор Грінчак вважає, що дозволяти в будь-якому вигляді азартні ігри в таких країнах, як Україна, не можна. І порівнювати ситуацію з розвиненими державами докорінно неправильно.
"Чому в нас молодь починає грати? Тому що хоче швидко розбагатіти в цій бідній країні. Просто так, не докладаючи жодних зусиль. І в цьому велика різниця між нами і Заходом. Там за допомогою системи обмежень склалася традиція, що люди йдуть або їдуть грати за емоціями. Вони хочуть отримати розрядку, хочуть розважитися. Вони програють гроші і в такий спосіб просто платять за задоволення. А в злиденній країні, з жебраками, виходить деформація мислення. Наш народ чомусь починає думати, що він обов'язково виграє і розбагатіє. Хоча призначення грального бізнесу зовсім інше – це розвага", – каже Ігор Грінчак.
За словами психотерапевта, всі види ігор на гроші призводять до залежності. Неважливо, це гра на автоматі або в рулетку. А рівень поширення ігроманії в Україні, за його спостереженнями, вже перевершив захворюваність на алкоголізм.
"З моїх спостережень, за гостротою проблеми лудоманія вже перевершила алкоголізм і наркоманію. Серед тих людей, які до нас приходять, найбільше саме ігроманів. Це страшно, скільки їх зараз і які трагедії через це. Гра – це постійний нервовий стрес, постійна напруга. І той, хто програв – як загнаний вовк. Тут колектори прийдуть, там суд, там хлопці чекають. І він думає: може, я відіграюся. А болото засмоктує все глибше, і психіка людська не витримує. Дуже багато випадків, коли людина божеволіє або накладає на себе руки. Я вже не кажу про розлучення... Причому в гравців психіка досить пластична, і якщо людина залежна, вона знайде спосіб, як обійти будь-яку заборону. Вони знаходять гроші, вони беруть кредити, вони обманюють родичів і друзів. Кожного дня у нас трагедії. Ось сьогодні був пацієнт, так він розрахувався за борги ниркою", – каже психотерапевт.
Він називає ігроманію "психовірусом":
"Є комп'ютерний вірус, який псує систему, "б'є" файли. А це психовірус, який "бере в полон" велику групу клітин і створює в голові центр залежності. І людина живе із цим запаленим центром, який пульсує, як хворий зуб, але не болісно, а приємно".
Окрема проблема – поширення азартних ігор через інтернет. Навіть у період заборони азартних ігор в Україні їхнім онлайн-сегментом ніхто фактично не переймався, тому зараз це мало не найдоступніший вид азартних ігор.
Ірина Сергієнко вважає правильним, що в законопроєкті зроблено спробу впровадити онлайн-ігри в правове поле.
"Щодо онлайн-ігор, це той пласт проблеми, над розв'язанням якої зараз працюють в усьому світі. Ця проблема дійсно існує. Але світ стає високотехнологічним, все більше людей купують в інтернеті, отримують консультації в інтернеті, працюють в інтернеті. І гра теж переміщається в інтернет. Боротися з цим явищем, напевно, немає сенсу. Потрібно враховувати реальність і регулювати це явище, враховуючи реальність. Поки ми вирішуємо, бути чи не бути азартним іграм в Україні, весь світ на гральних конференціях говорить саме про те, як контролювати гральний бізнес онлайн. Як зробити, щоб податки від грального бізнесу в інтернеті платили коректно, враховуючи не тільки резидентство компанії-оператора, а й резидентство гравців.
Я вважаю позитивним те, що в законопроєкті не заперечують факт наявності грального онлайн-бізнесу. Його теж треба регулювати, і з нього теж треба отримувати податки. Механізми контролю є. Інша річ, що їх неможливо впровадити за один день, це потребуватиме певного часу. Але сама ідея онлайн-моніторингу є правильною і позитивною. Тільки її потрібно більш коректно прописати, щоб потім можна було оперативно і ефективно реалізувати", – каже Ірина Сергієнко.
Водночас Ігор Гринчак вважає, що в небагатих країнах, де люди сприймають азартні ігри як спосіб швидкого збагачення, їх потрібно заборонити, будь-які.
"У мене були пацієнти з Польщі (не ігромани), і вони розповідали, що всі ігрові сервери в Польщі заблоковані. Як у нас російські соціальні мережі. Причому, за їхніми словами, у нас тут простіше зайти в "ВКонтакте", ніж у Польщі – на ігровий портал. Гральних закладів за кожним рогом немає, все дуже суворо. А в нас – суцільні лазівки. Кіберконтролю, кібербезпеки немає. І якщо ще офлайн-казино і зали ігрових автоматів закрити можна, то в інтернеті – вже проблематично. А це та сама гра, ті самі ставки, все те ж саме", – каже Ігор Грінчак.