Повернення до радянських часів: що задумав Путін і в чому плюс для України

Президент РФ в рамках «транзиту влади» ініціював масштабні конституційні зміни

/ Фото: Pixabay

Традиційне щорічне послання президента Росії Володимира Путіна до Федеральних зборів закінчилося сенсаційно. Глава російської держави ініціював в країні конституційну реформу, яка істотно змінює баланс сил між гілками влади. Ініціатива і в Росії і за її межами була сприйнята однозначно: як старт транзиту влади чинного президента. Але ось кому Путін передасть владу – самому собі, але на новій посаді, комусь із найближчого оточення, або ж віддасть державу "колективному Путіну" в особі нинішньої політичної верхівки Росії, залишається під запитанням.

Уряд Дмитра Медведєва пішов у відставку, при цьому тимчасовому наступнику Путіна на посту президента придумали окрему посаду заступника голови Радбезу. Чисто номінальну, або ж дійсно під серйозні повноваження – теж питання.

Визначена кандидатура нового прем'єра – ним буде (після затвердження Держдумою) малопублічний голова Федеральної податкової служби Михайло Мішустін.

Що за всім цим стоїть, розбирався сайт "Сьогодні".

Хороший сигнал для України

Напередодні російські ЗМІ (в тому числі вельми впливові і які мають доступ до інсайдерської інформації) анонсували майбутній виступ Путіна в дуже нудних тонах. Мовляв, основний упор президент Росії зробить на соціальних питаннях. Жодної "кузькіної матері" з демонстрацією мультфільмів з ракетами, як це сталося в ході попереднього послання. Жодної "мюнхенської" або навіть "Валдайської" промови – тобто стратегічного зміни курсу країни. Суцільні дитсадки, школи, лікарні, пенсії, зарплати і т.д.

Про підготовлену в надрах Кремля конституційну реформу, що перетворює країну з президентської на, по суті, парламентсько-президентську державу, в інформаційному полі не було навіть натяку. Що говорить про те, що готувалися тези щодо майбутнього становища держави в дуже вузькому колі і в обстановці глибокої секретності. Забігаючи наперед, зазначимо, що підтвердженням цьому служить той факт, що про відставку уряду його члени дізналися буквально за кілька хвилин до події.

В принципі, дві третини часу в ході виступу Путін дійсно присвятив соціальним питанням. Президент РФ поставив завдання і забезпечити виплати на дітей до семи років, і надати безкоштовне гаряче харчування школярам, і підвищити зарплату вчителям, і гарантувати якісне медичне обслуговування. І т.д., і т.п. Неодноразово в промові гордовито Путіна звучало щось на кшталт "такого не було навіть за часів Радянського Союзу".

Грорва Рахункової палати Росії Олексій Кудрін після виступу назвав послання Путіна "найдорожчим" на пам'яті. І оцінив соціальні ініціативи в додаткові 500 мільярдів рублів на рік. Що, за його словами, зажадає вишукати додатково ресурсів в розмірі 0,5% ВПП країни".

"Для України це хороший сигнал. Який означає, що ризик війни знижується. Якщо раніше Путін "купував" виборця за допомогою "скреп", військової риторики і захоплення земель сусідніх держав, то тепер ставка зроблена банально на гроші. Мабуть, попередні механізми вже не працюють, а проста купівля виборця довела свою ефективність", – зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" експерт Фонду "Демініціативи" ім. Ілька Кучеріва Петро Бурковський.

Конституційна революція

Втім, головне Володимир Путін залишив на кінцівку виступу. Інтригуюче зазначивши, що сьогодні в Росії тривають розмови про доцільність написання нової Конституції, але він особисто такої необхідності не бачить, Путін одразу запропонував істотно змінити Конституцію РФ. Конституційні ініціативи Путіна в цілому включають сім пунктів, шість з яких стосуються безпосередньо перерозподілу повноважень між гілками влади.

А саме:

- Міжнародне законодавство і рішення міжнародних органів діятимуть на території Росії лише в разі, якщо вони не суперечать Конституції РФ і не обмежують права і свободи російських громадян.

Зазначимо, що така норма, яка дозволяє Конституційному Суду Росії, по суті, вибірково виконувати рішення ЄСПЛ, була ухвалена на рівні закону після анексії Росією Криму та окупації частини Донбасу. Причина зрозуміла: керівництво Росії категорично не хоче відповідати за злочини проти України і інших держав перед міжнародним співтовариством. Тепер цю норму Путін запропонував закріпити на рівні Конституції. Зараз стаття 15 Конституції РФ говорить, що "загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору".

- Найвищому керівництву країни, депутатам Держдуми, губернаторам, керівникам федеральних органів, а також суддям забороняється мати іноземне громадянство, а також вид на проживання в іншій державі. Президентом Росії може стати лише особа, яка протягом 25 років проживала на території Росії і не мала за цей період громадянства або дозволу на проживання іншої держави. У Конституції також закріплюється єдина система публічної влади для федеральних і муніципальних органів.

"Ці зміни підкреслюють, як Володимир Путін розуміє інтереси і суверенітет Росії. На державному посту важлива не освічена людина, не кваліфікована людина. Або людина, припустимо, могла вчитися п'ять років в Єлі, і за цей час у неї в США міг бути якийсь вид на проживання, чи не так? Але це для президента не годиться. Тільки у нас здобувати освіту, під нашим пильним наглядом", – зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" російський політолог Дмитро Орєшкін.

А єдина система публічної влади, на думку політолога, – пряме повернення до радянських часів.

"У чинній, "єльцинській" Конституції є дві системи публічної влади – державна і система місцевого самоврядування, тобто управління містами, селами і т.д.... Тепер Путін каже, що нам потрібно вбудувати самоврядування в систему вертикалі держвлади. Ми розуміємо, що він просто знищує систему місцевого самоврядування, вставляє її в державну систему, як це було в Радянському Союзі. Звідси ми розуміємо, що для Путіна все-таки взірцем є СРСР", – каже політолог.

- Підвищується роль губернаторів. Так само, як статус і роль Державної ради – органу, в якому беруть участь глави регіонів.

- Державній думі передаються повноваження щодо призначення прем'єр-міністра. Якщо зараз прем'єра пропонує та призначає президент, отримуючи лише формальне схвалення Держдуми, то, згідно з озвученими ініціативам, в майбутньому кандидатуру прем'єра пропонуватиме і затверджуватиме Держдума. А президент зобов'язаний її схвалити. При цьому прем'єру відходять повноваження пропонувати склад уряду, який також стверджуватиме Держдума. При цьому за президентом зберігається право усувати прем'єра і міністрів "у разі неналежного виконання обов'язків або у зв'язку з втратою довіри".

- Також обмежуються повноваження президента Росії щодо формування силового блоку. Призначати силовиків глава РФ зможе лише після консультацій з Радою Федерації. Що означає розмите поняття "консультації" – поки неясно.

- Пропонується додати повноважень також судовим органам. Зокрема, Конституційного і Верховного судів. Так, КС отримує право на вимогу президента перевіряти конституційність прийнятих Держдумою і Радою Федерації законопроєктів.

- Нарешті, ще одна зміна, запропонована Путіним, стосується не влади, а народу. Воно передбачає закріпити на конституційному рівні норму про індексацію пенсій і рівень мінімальної суми оплати праці.

Експерти сайту "Сьогодні" однозначно оцінюють запропоновані зміни – як старт транзиту влади напередодні президентських виборів 2024 року. Щоправда, обриси схеми, за якою відбуватиметься передача влади, як і те, до кого вона перейде, поки неясні.

Це транзит

Петро Бурковський зазначає, що цьогорічне послання Путіна необхідно аналізувати цілком – з соціальними ініціативами включно.

"Якщо проаналізувати, як Росія жила 2013-2019 років, то з різних причин – через війну, санкцій, паления цін на нафту і т.д. соціальні витрати скорочувалися, програми не виконувалися. Зараз, за два роки до виборів до Держдуми Путін дає вказівку істотно збільшити витрати на соціальну сферу. Таким чином, керівництво РФ хоче купити лояльність населення і гарантувати обрання лояльної Держдуми 2021 року. Другий крок – це передача Держдумі повноважень щодо призначення уряду і конституційні зміни в цілому. Тому що ми бачимо не тільки механічну передачу частини повноважень Держдумі, а й посилення інших органів влади. Тобто побудова системи стримувань і противаг. Яка дозволить Путіну весь час, в тому числі і в перехідний період – коли він вже не буде президентом і ще не буде прем'єром – контролювати владу", – каже Петро Бурковський.

Водночас, не факт, що в планах Путіна продовжити керувати країною саме на посаді прем'єра. Як зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" політолог Володимир Фесенко, Кремль ще не визначився, за яким сценарієм буде реалізований транзит влади. На його думку, поки проглядається три базових сценарії.

"Запропонований Путіним варіант змін – це формат парламентсько-президентської республіки. Він знову може повернутися на пост прем'єра – це один з варіантів сценарію транзиту влади. В цілому Путін має намір побудувати досить складну систему стримувань і противаг. Щоб жоден із центрів влади за формальними повноваженнями не мав вирішального впливу. Другий варіант – "назарбаєвський", звичайно, в російській варіації. Це коли Путін буде "над". Він може стати главою якоїсь надуправлінської структури, куди входитимуть впливові міністри, політики, губернатори. Влада і президента, і прем'єра буде обмежена, а над ними буде Путін, тільки в іншому статусі. Нарешті, він зможе стати главою Союзної держави (Росії і Баларусі) – цей варіант також відкидати не можна", – зазначив Володимир Фесенко.

За словами політолога Віталія Бали, запропонована Володимиром Путіним конструкція державної влади покликана, передусім, "зберегти вплив на країну і владу у оточення Путіна незалежно від того, чи піде він у прем'єри, очолить якийсь інший орган чи піде з влади. Це конструкція на довгу перспективу".

"Насправді ці пропозиції – подушка безпеки для себе і для найближчого оточення. Путін чудово розуміє, що якщо влада сконцентрована в одних руках, як зараз у нього, то при певних варіантах розвитку подій може бути поставлене під загрозу благополуччя його родини, оточення. Тому тут мета – убезпечити своїх соратників, багато з яких досить молоді і можуть залишитися в політиці на довгі роки після нього. Якщо залишати існуючі повноваження в одних руках, рано чи пізно людина, наділена ними, може піти і на, м'яко кажучи, неприємні для Путіна (якщо він буде при владі, наприклад, прем'єром) або соратників Путіна рішення", – сказав експерт.

Бацька – не наступник

В контексті сценарію "Союзна держава" експерти звертають увагу на пункт, згідно з яким президентом Росії не може бути людина, яка не проживала на території країни протягом 25 років і не мала коли б то не було раніше громадянства іншої держави.

"Я не виключаю, що такі зміни запропоновані президентом Росії на той випадок, якщо все-таки буде реалізований сценарій Союзної держави Росії і Білорусі. Адже що тоді? Я не виключаю, що Путін тоді може стати главою Союзної держави. Про щось подібне, як варіант, думають і в Кремлі. Але у них є побоювання щодо Лукашенка... А хто ще в Росії, хто не є громадянином Росії, може стати президентом Росії? Інших потенційних і досить сильних кандидатур я не бачу. Тому я думаю, що це пропозиція явно проти Лукашенка. Можна розглядати варіант і з Ходорковським. Але не думаю, що у нього занадто великі шанси", – говорить Володимир Фесенко.

Подібних мотивів не виключає і Дмитро Орєшкін

"З одного боку, це як би загальна система цінностей. Вона так і викладається людям. Що тільки "справжній" громадянин Росії може бути президентом. Але з іншого, якщо ти людину, на зразок Ходорковського, або Навального, або Чичваркіна, або Сергія Петрова загрозою тюремного терміну змушуєш поїхати у вигнання, то людина отримує там якийсь документ, що дозволяє тимчасово жити за кордоном, як біженець, або просто тимчасово проживати . І автоматично ця людина стає конституційно неприпустимим як кандидат в президенти. А якщо розглядати варіант з Союзною державою, в разі реалізації якого буде нова Конституція, цей пункт може бути доводом для того, щоб не розглядати Лукашенка, як серйозного претендента на пост президента РФ або глави Союзної держави", – зазначає експерт.

Втім, на думку російського політолога, питання з наступником на посту президента поки не актуальне для Кремля. І вже точно таким наступником не може бути Михайло Мішустін. Який, як очікується, вже сьогодні очолить новий російський уряд.

Замість Медведєва – "технічний" Мішустін

Так-так. Пропозицією революційних конституційних змін політичні події дня в Росії не закінчилися. Поки народ переварював почуте від Володимира Путіна, прийшла нова сенсація: у відставку подав уряд Дмитра Медведєва. Відставка була подана з формулюванням "ми повинні надати президенту нашої країни можливість приймати всі необхідні рішення". І була негайно прийнята Путіним. Як уже зазначалося, про майбутню відставку міністри дізналися буквально за кілька хвилин до її оголошення.

Причина такого поспіху, мабуть, залишається головною загадкою подій вчорашнього дня. Як зазначає Дмитро Орєшкін, варіантів може бути два: або Дмитро Медведєв подав у відставку на емоціях, оскільки обмеження повноважень президента ставить хрест на його амбіціях стати повноцінним наступником. Або ж це – єзуїтська помста Путіна за 2011 рік, коли частина еліт і ліберально налаштованих громадян зробила ставку на Медведєва, результатом чого стали вкрай неприємні для влади події на Болотній площі.

"Є два пояснення: Медведєв образився і заявив демарш. Я йду, я не працюватиму. Чому він міг образитися? 2011 року Путін міг пообіцяти Медведєву повернення президентства через певний час. Але сьогодні прозвучали пропозиції скоротити повноваження президента. А це означає, що Медведєв отримає набагато менше повноважень, ніж передав Путіну. На це можна було б образитися. Це публічний прояв недовіри і, в загальному, порушення умов угоди. Але те, що у Путіна вже все було готове, в тому числі посада для Медведєва, говорить про те, що відставка – це була, скоріше, не емоційна реакція прем'єра. А пропозиція, від якої він не міг відмовитися", – говорить Дмитро Орєшкін.

У будь-якому випадку, конституційні зміни свідчать про те, що Путін більше не налаштований повністю довіряти наступнику – хто б ним не став. А поспішність з відставкою Медведєва виглядає просто негарно по відношенню до старого соратника.

Як наступника Медведєва Путін запропонував кандидатуру керівника Федеральної податкової служби Михайла Мішустіна. Особу далеко не публічну – в Україні, найімовірніше, мало хто чув це прізвище. На думку експертів, Мішустін – практично ідеальна фігура на посаді "технічного прем'єра" і розглядати його як майбутнього наступника Путіна на посту президента несерйозно.

"Якраз Мішустін – ідеальне втілення технічного прем'єра. Він не має жодного обличчя. Він не має жодної популярності – його просто ніхто не знає. Це суто путінська класична модель. Коли він робить прем'єром абсолютно нікому не знайоме людину. Пам'ятайте, як 2004 року всі довго обговорювали, хто буде прем'єром – Дмитро Медведєв чи Сергій Іванов. Між ними була дуже жорстка конкуренція, всі чекали, хто візьме гору. А Путін раз – і призначив прем'єром Фрадкова. А потім Зубкова. І це були абсолютно технічні люди, які виконували якусь роботу і жодної політичної ролі не грали і не хотіли грати", – говорить Дмитро Орєшкін.

За його словами, Михайло Мішустін також абсолютно позбавлений політичних амбіцій.

"Він все життя займався податками. Займався непогано. Путін поставив завдання істотно збільшити збір податків, і він його істотно збільшив. Це теж включається до системи цінностей Путіна. Мішустін – це жорстка їжакових рукавицях на руці Володимира Путіна. Він набагато більше силовик і по психологи і з досвіду, ніж економіст. І це теж характерний вибір Путіна, який відновлює радянську модель. Все це погано для економіки, але добре для Путіна. Але це не кейс 2024 року ".

Якщо ж говорити про наступника Путіна на посту президента, то, як зазначає Володимир Фесенко, в Росії сьогодні говорять про різні варіанти. Один з популярних сценаріїв свідчить, що це може бути хтось із молодих силовиків.

"Те, що називають" колишні охоронці Путіна. Це може бути і Золотов (Віктор Золотов, колишній охоронець Собчака, ексначальник Служби безпеки президента Володимира Путіна, нині Директор Федеральної служби військ національної гвардії РФ. – Авт). Є там і кілька інших. Позиції змінюються, як і прізвища ймовірних наступників. Тобто такий сценарій розглядається. Можливо, Путін, десь підсвідомо хоче відтворити сценарій, які реалізував Єльцин і за яким він сам став президентом. Тобто ставка на молодого силовика, контроль через сім'ю, а в даному випадку оточення. Тому і вибудовується схема стримувань і противаг. В якій ключовою фігурою на будь-якій посаді залишатиметься сам Путін", – каже Володимир Фесенко.