Потяги в Донецьк і Луганськ: що думають залізничники про відновлення сполучення

У стратегії розвитку "Укрзалізниці" є сценарій для Донбасу, але з нюансами

/ Фото: Pixabay

Залізничне сполучення між Києвом і найбільшими обласними центрами Донбасу – Луганськом і Донецьком – тривало до середини літа 2014-го, незважаючи на активні бойові дії. Офіційно поїзди в Луганськ скасували тільки 26 липня 2014-го, у Донецьк – через три дні. Потім тимчасове припинення сполучення затягнулося на роки, а потреби в перевезеннях закрили напівлегальні автоперевізники. Зараз автобуси з написом "Нерегулярні перевезення" кожного дня вирушають з Києва на непідконтрольну частину Донбасу. А в кінці минулого року прозвучало відразу кілька заяв, в яких можна було побачити натяки на підготовку до відновлення пасажиропотоку в Луганськ і Донецьк. Ми з'ясовували, чи це можливо, зокрема звернувшись до залізничного гіганта – "Укрзалізниці".

Поїзд Донецьк – Київ і Луганськ – Київ: тимчасовий захід, що затягнувся на роки

Влітку 2014 року війна, що розгорілася, змусила зупинити транспортне сполучення. Поїзди вже не могли курсувати через численні аварії, спричинені бойовими діями, і диверсії, наслідки яких, незважаючи на небезпеку, залізничники ретельно усували.

Комунікації, рухомий склад та інфраструктура виявилися недоступні, але простягнулися нові ниточки, що пов'язують Київ та окуповані Луганськ із Донецьком, – автобусні перевезення.

Транспорт, який прийшов на заміну

Зараз в інтернеті безліч оголошень, які обіцяють комфортний проїзд на мікроавтобусі до Донецька та Луганська. На деяких сайтах прямо вказують, що автобус – альтернатива поїзду. "Відсутність залізничного сполучення не означає, що варто відмовлятися від поїздки", – читаємо на сайті автоперевізника.

За відгуками користувачів, проїзд на непідконтрольну територію часто виснажливий, важкий, а подекуди й небезпечний.Зараз є два шляхи "на ту сторону": легальний – через пункти пропуску, і нелегальний – через Російську Федерацію.

Автобуси в Луганськ через РФ вирушають кожного дня з непримітного майданчика поруч з Київським вокзалом. Під склом у водіїв таємнича табличка – "Нерегулярні перевезення". Насправді вони регулярні – зважаючи на кількість пропозицій у пошукових системах, бізнес процвітає.

Наш співрозмовник, який чекає відправлення біля автобуса, в розмові пояснює: ніхто не стане відкрито говорити, що автобус їде в Луганськ, мовляв, "раптом що". До того ж автобус до Луганська зовсім і не їде. Мандрівники перетинають кордон у Харківській області, і після в'їзду в російський Бєлгород їх пересаджують на автобус, який їде вже по маршруту Бєлгород – Луганськ.

Такий спосіб дозволяє водіям уникати зайвих запитань – вони просто возять пасажирів з Києва в російський Бєлгород. Їхні колеги, водії автобуса Бєлгород – Луганськ, уже порушують український закон, перевозячи людей у Луганську область через контрольований бойовиками "ЛНР" пункт пропуску "Ізварине".

Ця двохетапна подорож коштує від 1000 грн. Двоповерховий старенький автобус має 60 місць. Пасажири скаржаться на те, що якість транспорту залишає бажати кращого, а сам маршрут з Києва до Луганська займе близько 30 годин. З них приблизно 25 годин пасажири сидять затиснуті в тісних кріслах і близько 5 годин стоять на кордоні. Шлях до Луганська для них лежить через Полтавську і Харківську області України, Бєлгородську, Воронезьку і Ростовську області РФ. У дорозі кілька зупинок по 15 хвилин – щоб сходити в туалет, зробити перекус, подихати свіжим повітрям або просто розім'яти ноги. На запитання, чому перевізники не підвищують якість проїзду, співрозмовник розводить руками – в цьому немає сенсу, адже альтернативи немає. І загалом, це справді так. Наш співрозмовник працює в Києві сезонно, займається деревообробкою. У рідному Стаханові у нього будинок. Згадує: раніше можна було ввечері сісти на поїзд у Києві і вже вранці бути в Луганську. Коштувало це теж дешевше, але тепер це давно в минулому.

Чи є альтернатива?

В середині грудня голова Міністерства закордонних справ Вадим Пристайко прокоментував можливість залізничного сполучення між Києвом та обласними центрами ОРДЛО. Без зайвих обіцянок він заявив: "Ні пасажирського, ні вантажного сполучення я не можу виключати". Пізніше заступник міністра Василь Боднар вніс ясність, заявивши, що наразі розробку залізничного сполучення не ведуть.

"Про залізничне сполучення поки не йдеться. Ідеться тільки про відкриття додаткових пунктів пропуску для гуманітарних потреб. І таке доручення отримала Тристороння контактна група, вона над цим працює", – сказав він 20 грудня 2019 року.

На це відразу відреагували в ОРДЛО. Російські ЗМІ повідомили про намір бойовиків Луганська і Донецька відновити залізничне сполучення... з Москвою. Під очевидною реакцією прихована тривога: прості жителі окупованих територій, очевидно, будуть вітати відновлення залізничного сполучення з Києвом, що не зіграє на руку російській пропаганді.

Ціна питання і чи є сенс

Щоб дізнатися про перспективи відновлення залізничного сполучення, ми звернулися безпосередньо до "Укрзалізниці".

Згідно з даними перевізника, в довоєнному 2013-му пасажиропотік у напрямку Київ – Донецьк – Київ туди / назад становив 441,6 / 449,0 тис. пасажирів на рік, або приблизно 1,21 / 1,23 тис.осіб на добу. А в напрямку Київ – Луганськ – Київ – 0,66 / 0,71 тис. пасажирів на добу. Тобто майже 4 тисячі пасажирів переміщалися з Києва в Донецьк / Луганськ і назад щодня.

Для порівняння: той же Донецький напрямок до війни поступався щодо пасажиропотоку напрямкові Київ – Львів – Київ (1,64 / 1,63 тис. осіб на добу) і Харківському напрямку (1,61 / 1,64 тис.осіб). Але в Донецьк людей їздило більше, ніж у напрямку Київ – Одеса – Київ (0,97 / 1,08 тис. осіб на добу) або Київ – Дніпро – Київ (1,35 / 1,31 тис. осіб).

Слід зазначити, що ми навмисно сконцентрувалися лише на одному столичному напрямку: в цілому до війни Донецьк і Луганськ були пов'язані залізницею з рядом обласних центрів. Щоб краще зрозуміти масштаб залізничних перевезень, нагадаємо, що, за даними УЗ, на тимчасово окупованому Донбасі залишилося більше 250 тепловозів, 91 електровоз і понад 20 тисяч вантажних вагонів, не враховуючи пасажирський сектор.

Ці цифри застаріли на 6 років, і для поточних реалій потрібно проводити повноцінний аудит ресурсів. Із цим – проблеми. На самому підприємстві нам не змогли відповісти, наприклад, скільки коштуватиме квиток у разі відновлення перевезень:

"Як відомо, пасажирські перевезення збиткові, і кінцевий фінансовий результат залежить від наявного пасажиропотоку, реальних експлуатаційних витрат, які на сьогодні розрахувати неможливо", – пояснили в пресслужбі.

Ускладнюється питання і тим, що в "Укрзалізниці" не знають, що зараз відбувається з майном підприємства на непідконтрольній частині Донбасу, через відсутність доступу до об'єктів з об'єктивних причин.

"Національний перевізник вантажів і пасажирів АТ "Укрзалізниця" без відповідних державних розпорядчих актів позбавлений можливості самостійно ухвалювати рішення про дозвіл або заборону перевезення товарів / пасажирів в / з тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

АТ "Укрзалізниця" не провадить надання послуг з доступу до інфраструктури залізничного транспорту та інших послуг, пов'язаних з використанням об'єктів інфраструктури, розташованих на окупованій території Донецької та Луганської областей, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження", – пояснюють представники перевізника.

Проте на підприємстві підтвердили: намір перевозити пасажирів є, і потяги в непідконтрольні райони поїдуть, щойно ці райони втратять свій непідконтрольний статус.

"У стратегії розвитку "Укрзалізниці" передбачено сценарій реінтеграції тимчасово окупованих територій Донбасу. Коли цілісність нашої країни буде відновлена, "Укрзалізниця" буде готова забезпечити перевезення в нових обсягах і інтегрувати цей план в єдину економічну і транспортну систему країни", – пояснюють на підприємстві.