Експерти вважають, що мир на Донбасі на умовах України до кінця року малореалістичний і радять порушувати питання про миротворців
Сьогодні, 30 квітня, відбудеться віртуальна зустріч міністрів закордонних справ "Нормандської четвірки". До речі, це буде перша зустріч такого рівня після саміту лідерів "нормандського формату" в Парижі 9 грудня минулого року. За словами українського міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, мета сьогоднішніх онлайн-переговорів – оцінити, що було зроблено саме з моменту паризького саміту і надати певного імпульсу Тристоронній контактній групі (ТКГ), щоб вона займалася розробкою і імплементацією проблемних питань.
Раніше Володимир Зеленський заявляв, що дає "нормандському формату" рік. "Я впевнений, що за мою каденцію ми закінчимо цю війну. Упевнений особисто. Я говорив, що я готовий чекати один рік, готовий працювати один рік. Якщо Мінський процес не буде працювати, то ми будемо міняти тактику. Ми до цього готові. Рік ще не пройшов" , – говорив президент України у фільмі, присвяченому річниці його перемоги на виборах.
З паризького саміту пройшло два етапи обміну полоненими. Додому повернулися 96 українців. Але безпекові умови – припинення вогню, виведення російських найманців і техніки з окупованого Донбасу – Москва продовжує саботувати. Крім того, неоднозначно в українському суспільстві сприйняли рішення ТКГ від 11 березня, яке, зокрема, підписав голова Офісу президента України Андрій Єрмак, про створення Консультативної ради. Остаточно це рішення повинні були фіналізувати на засіданні ТКГ в кінці березня, підписавши відповідний документ. Але через пандемію коронавірусу засідання ТКГ перенесли в онлайн.
Однак, в інтерв'ю сайту "Сьогодні"віцепрем'єр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій і представник України в політичній підгрупі ТКГ Олексій Резніков натякнув, "Що, взагалі-то, це рішення не передбачає якихось обов'язкових підписів, це бачення однієї зі сторін, їм би хотілося підписати це в вигляді якогось рішення". На що голова російського МЗС Сергій Лавров звинуватив Олексія Рєзнікова в блокуванні і саботажі роботи ТКГ.
До сьогоднішньої віртуальної зустрічі міністрів закордонних справ "Нормандської четвірки" сайт "Сьогодні" запитав українських і американських експертів, чи можливо досягти миру на Донбасі на українських умовах до кінця року, і чи можуть змусити Росію економічні проблеми і низькі ціни на нафту піти на поступки.
Олена Снігир, експерт Центру глобалістики "Стратегія XXI"
"Є небезпека, що на сьогоднішній віртуальній зустрічі міністрів закордонних справ "Нормандське четвірки", до зобов'язань України може додатися створення Консультативної ради. Росія неодмінно намагатиметься якимось чином прописати це в якомусь фінальному комюніке. Французи продемонстрували, що їм все одно, які формати будуть створюватися, щоб була видимість якогось руху. З різкою реакцією виступили тільки німці, чия позиція в даному випадку більш раціональна і проукраїнська, ніж, власне, українська. Україна зі свого боку могла б на цій зустрічі порушити гуманітарні питання в зв'язку з епідемією коронавірусу на окупованих територіяхі те, яким чином Росія збирається забезпечити протиепідеміологічний захист населення окупованих територій. Ця тема включає також проблему недопущення представників Червоного хреста до українських полонених.
Якщо говорити про можливість закінчення війни на Донбасі до кінця цього року, на українських умовах це навряд чи вдасться зробити. Якщо тільки не втрутиться ще якийсь фактор. Наприклад, та ж пандемія коронавірусу. Або станеться кумулятивний ефект від пандемії, економічної світової кризи і падіння цін на нафту, внаслідок чого ми побачимо виснаження російської економіки, і Москва вирішить для себе вийти з війни з Україною, щоб компенсувати якісь свої втрати.
Бажання Зеленського закінчити цю війну за рік можна зрозуміти. Він розуміє, що повинен показати якийсь результат своєму електорату. Закінчення війни на Донбасі було в пріоритетах його передвиборчої програми. Чи є у нього, як він говорив, "план Б", і який він – невідомо. Мене турбує, що бажання закінчити війну може стимулювати президента піти на поступки Росії, ми вже спостерігаємо це на прикладі Консультативної ради та дипломатичного тандему Єрмака-Козака (Дмитро Козак, заступник голови російської Адміністрації президента – Авт.). При цьому наші дипломатичні позиції досить сильні. Росія досі у всіх переговорних форматах і майданчиках як сторона конфлікту. Від Росії вимагають виконання певних зобов'язань. Тому йти на поступки РФ і знімати з неї статус сторони конфлікту – не раціонально, не логічно і суперечить інтересам України. Це не закінчить конфлікт, якщо тільки метою не є закінчити конфлікт на умовах Кремля".
Майк Карпентер, ексзаступник міністра оборони США, радник колишнього віцепрезидента США
"Я завжди був скептично налаштований, що "нормандський формат" в його нинішньому складі може призвести до вирішальних змін у війні на Донбасі. Президент Франції Еммануель Макрон неодноразово висловлював прагнення до зближення з Росією, а канцлер Німеччини Ангела Меркель була зосереджена на будівництві трубопроводу "Північний потік-2". Тому ні у кого з них насправді не було політичної волі застосовувати важелі тиску на Кремль. Результат передбачуваний – статус-кво. Я думаю, що настане час, коли керівництво України буде готове до нового підходу, в ідеалі – зі Сполученими Штатами і основними європейськими силами, щоб досягти більшого тиску на Росію. Я думаю, що питання розгортання миротворчих сил на Донбасі має з'явитися в порядку денному в майбутньому. Однак зараз було б марно домагатися цього в Раді Безпеки ООН, оскільки Росія, швидше за все, накладе вето".
Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні, старший науковий співробітник Стенфордського університету
"Варто подивитися, як глибоко економічний спад, пов'язаний з COVID-19, і падіння світових цін на енергоносії впливають на Росію. Питання в тому, чи призведе це до зміни в розрахунках Кремля вигод і втрат для продовження конфлікту на Донбасі. Врегулювання на Донбасі забезпечить відчутне послаблення санкцій (проти Росії – Авт.), що було б добре для російської економіки. Якщо ж Москва продовжить розцінювати витрати, як помірні, не зрозуміло, які б хороші варіанти міг задіяти президент Зеленський до кінця року. Миротворчі сили на Донбасі запрацюють тільки в тому випадку, якщо росіяни погодяться на їх розміщення. А для цього треба, щоб Москва була готова до врегулювання".
Сергій Солодкий, перший заступник директора Центру "Нова Європа"
"На жаль, російська політика щодо підтримки сепаратистських режимів не дозволяє припускати будь-який оптимістичний сценарій. Для Росії окупований регіон важливий, перш за все, як інструмент впливу на ухвалення рішень в Україні, як важіль, який блокуватиме просування держави на шляху до ЄС і НАТО, стане чинником внутрішньополітичної нестабільності. Москва може досягти цього двома шляхами – або підтримкою статус-кво (нічого не змінюючи), або імплантацією в Україні території з посиленими компетенціями (фактично, автономії). Тому мир, якщо і можливий, то тільки на умовах Росії.
Дедлайн в переговорах – не завжди найкращий помічник. Тому оприлюднення владою будь-яких термінів для переговорів послаблює українську позицію. "Це ви обіцяли вирішити конфлікт до кінця року, тому ви і повинні проявляти велику схильність до поступок", – Росія завжди може вдатися до такого трюку на переговорах. Не кажу вже про те, що Москва в принципі не хоче йти на будь-які компроміси, апелюючи до аргументу "ми не сторона конфлікту". Контрольовані Кремлем режими сепаратистів в Молдові, Грузії повинні були вже давно відкрити всім очі – Росія вміє чекати, здатна грати "в довгу". Таку здатність має демонструвати і Україна.
Наш Центр проаналізувавосновні сценарії щодо того, як може розвиватися ситуація навколо Донбасу в найближчий рік – крім того, ми провели опитування серед 65 українських і зарубіжних експертів. Наш висновок – жодних змін не буде (якщо, звичайно, Україна сама не здасть свої позиції). Частина експертів допускала заморожування конфлікту (за придністровським зразком). Але в цілому ймовірність цього сценарію оцінена в 5,6 бала з 10. Імовірність реінтеграції окупованих територій на основі загальної децентралізації до кінця року, на думку аналітиків, мізерна – всього 3,7 бала".
Михайло Самусь, заступник директора з міжнародних питань Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння
"Впродовж цього року Росія буде ще більш агресивною, як на українському напрямку і в Чорному морі, так і на напрямку країн Балтії, Польщі, Молдови та Білорусі. Вплив коронавірусу і економічних проблем на існуючий режим в Кремлі впродовж цього року також не досягне достатнього ефекту. Військова активність Росії зростатиме. Апогеєм стануть стратегічні навчання "Кавказ-2020" і їх активна фаза у вересні-жовтні, коли буде задіяне Чорне море, яке заполонять російські кораблі з Північного і Балтійського флоту, напрямок Донбасу, де росіяни сконцентрують до 150 тис. військ, і весь південний стратегічний фланг Росії.
В ході цих навчань можливі відпрацювання практичних сценаріїв. Наприклад, пробивання наземного коридору до Криму, оскільки в цьому році там буде трагічна ситуація з водою. Також можуть відпрацьовуватися елементи блокади України з Чорного моря. Наприклад, створення коридору між газовими платформами в Чорному морі, які Росія у нас вкрала, між островом Зміїний і румунськими енергетичними полями. Виходить "ідеальний" 50-кілометровий коридор для блокування української навігації за керченським сценарієм.
Саме тому я не бачу ніяких передумов досягти миру на Донбасі впродовж того терміну, який встановив Зеленський. Не час визначає врегулювання військового, військово-політичного конфлікту або кризи, а баланс сил, інтересів і військових інструментів. До того ж, я не бачу змін мотивації Путіна в політиці щодо України, і якихось радикальних змін в балансі сил. Росія як ставила перед собою руйнування української держави, так це завдання і стоїть. Як Росія домінувала в Чорному морі і на нашому східному напрямку в цілому, так і домінує.
Підсумовуючи, зараз є три сценарії розвитку подій. Перший – піддатися на алгоритм Путіна, виконати Мінські домовленості, запустити наше "Придністров'я" в політичне тіло України і зруйнувати Україну зсередини, але мир буде досягнутий. Другий – вихід з Мінських домовленостей, але це може створити вакуум структурованої підтримки з боку Заходу, чим може скористатися Росія і здійснити військові акції. Третій – продовження заморозки Мінських домовленостей з метою їх зміни і реалізації на умовах України".