Для України, що перебуває під тиском російської агресії, співпраця з міжнародними партнерами стали питанням виживання. Підтримка найбільш авторитетного серед них - Північноатлантичного альянсу, допомогла оперативно відтворити Збройні сили країни. Реально ж програми взаємодії охоплюють дедалі ширше коло питань в сфері науки, екології, боротьбі з інформаційними загрозами.
Співпраця між українською державою та Північноатлантичним Альянсом розпочалася ще в 1997 році. У 2018 році НАТО визнав за Україною статус країни-аспіранта – кандидата на членство в Альянсі, в 2020-му Україна отримала статус партнера розширених можливостей.
Внесення змін до Конституції України та прийняття низки законів, які наближують Україну до НАТО, підвищують рівень нашої взаємної співпраці, роблячи партнерство Північноатлантичним Альянсом більш дієвим та ефективним.
Указом Президента від 24 лютого 2021 року затверджено Положення про річні Програми співпраці під егідою комісії Україна - НАТО. "Кожен розділ повинен містити стратегічну мету реформ, цілі, очікувані результати та пріоритетні завдання з періодом планування на п'ять років", - йдеться в положенні.
На всіх рівнях - загальнодержавному, міністерств і відомств, громадських об'єднань, співпраця з Альянсом буде будуватися на принципах конкретності, досяжності і визначеності у часі.
Проект "Україна - НАТО" нині є основним документом, який визначає основні напрямки взаємодії України та НАТО. Вона окреслює спільні цілі та дорожню карту їх досягнення. Перспектива членства в Альянсі надасть нашій державі не лише гарантії колективної безпеки, а й доступ до передових технологій, участь в міжнародних проектах розвитку.
Незважаючи на високий рівень взаємної співпраці та потребу в ній України, не всі мешканці нашої держави раді цьому партнерству, а рівень довіри до НАТО коливається на рівні 50%, навіть при відкритій агресії Росії проти України. Ще за радянських часів "холодної війни" сформувався усталений ідеологічний штамп щодо "агресивного блоку проти СРСР", хоча НАТО завжди декларує принципи захисту, а не агресії.
Ще з початку свого створення НАТО закладало основи для стабільної безпеки в Європі. Досягнення цієї мети передбачається через зміцнення демократичних інститутів і через прагнення до розв’язання суперечок мирним шляхом.
Безпека, консультації, стримування і оборона є основними завданнями, що ставить перед собою об'єднання членів Північноатлантичного Альянсу. В останнє десятиліття зусилля організації направлені також на подолання нестабільності, що провокують регіональні й етнічні конфліктів на території Європи, та загрози, що виникають поза межами євроатлантичного регіону.
Як зазначив у коментарі журналістам доктор політичних наук, професор кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Сергій Федуняк, вступ до НАТО означатиме прискорення економічного зростання внаслідок зміцнення демократичних інститутів, верховенства права, покращення інвестиційного клімату за рахунок захисту прав інвесторів.
